На вихідні у Львові традиційно відбудеться багато театральних вистав, концертів та виставок. Пропонуємо анонс найцікавіших з них.
5-6 січня Галерея Львівської національної академії мистецтв (вул. Кубійовича, 35б) представляє виставку Марини Наумчук «Особиста історія». У проекті «Особиста історія» мисткиня об’єднує усі базові сфери людської щоденної діяльності та духовності. Експозиція умовно розділена на дві частини. Перша – серія робіт міні текстилю, що зосереджені на фіксації особистого екзистенційного потоку та дослідженні себе самої, власних переживань та історії; друга – відеофіксація перформансу, покликаного торкнутись теми ідентифікації особистості в щоденній рутині справ, коли занурені в роботу, ми втрачаємо найважливіше — відчуття присутності в теперішньому моменті, і прикриваючись роботою втікаємо від реальності навіть не усвідомлюючи цього. Марина Наумчук – молода художниця, яка працює в різних напрямках мистецтва, таких як художній текстиль, сучасний живопис, колаж, фотографія, а також перфоманс. Народилась в 1986 році в місті Вінниця, з 2010 року живе і працює у Львові. В 2016 р. закінчила Льввівську національну академію мистецтв (кафедра художнього текстилю, ОР Магістр,) а з 2017 – навчається в аспірантурі ЛНАМ, де досліджує сучасний художній текстиль в інтердисциплінарному полі. До сфери інтересів належить пошук зв’язків та взаємовпливів різних форм мистецтва, візуального та динамічного. Кураторка проекту: Оксана Шпакович. Проект буде чинним до 20 січня 2019 року, однак на дні переглядів можлива тимчасова зміна експозиції.
5-6 січня Центр архітектури, дизайну та урбаністики «Вежа» (вул. Підвальна, 4) представить виставку «Metropolis. Минулі утопії майбутнього». У новоствореному Центрі відбудеться Львівська репрезентація проекту «Metropolis. Минулі утопії майбутнього», куратором якого виступив Павло Гудімов та арт-центр «Я Галерея», основною темою є погляди візіонерів минулого на майбутнє. Окремим розділом виставки є проекти, присвячені повоєнній реконструкції Хрещатика і Києва загалом, що зберігаються у Національному заповіднику «Софія Київська» та Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці ім. В. Г. Заболотного у діалозі з гравюрами Джованні Батіста Піранезі. Виставка вже відбувалася у Києві як спецпроект «Книжкового арсеналу» 2018, де зібрала широке коло зацікавлених, і тепер має на меті донести свої ідеї до львівського глядача. На виставці представлені погляди митців у площині архітектури, винаходів, кіно, ілюстрації та фантазій. Оглянути виставку можна щодня, крім понеділків, 3 12:00 до 18:30. З 8 листопада (Міжнародного Дня Урбаністики) розпочне роботу лекторій в рамках виставки.
5-6 січня Центр міської історії Центрально-Східної Європи (вул. акад. Богомольця, 6) представить виставку «Зузанна Ґінчанка. Тільки щастя – це справжнє життя». Виставка є спробою змалювання особистості й творчості польської поетки єврейського походження – Зузанни Ґінчанки, однієї з найталановитіших, проте недооцінених жінок , що писали у міжвоєнний період. Надзвичайна особистість і творчість Зузанни Ґінчанки представлена архівними матеріалами із колекції Музею літератури імені Адама Міцкевича у Варшаві, серед яких рукописи та фотографії з приватних альбомів Ґінчанки, а також творами сучасного мистецтва, які в метафоричний спосіб пов’язані з життям і творчістю поетки, що були відібрані кураторами Фонду сучасного польського мистецтва. Експозиція – це спроба передати поетичний світ мовою візуального мистецтва, це поєднання світу образів та слова. Зузанна Ґінчанка – народилася 1917 року в Києві. Походила з родини асимільованих російських євреїв. Після вибуху Жовтневої революції її родина переїхала з Києва до Рівного. Ґінчанка самостійно вивчила польську мову, яку й обрала мовою своєї творчості (хоча вдома розмовляли російською). Дебютувала віршем «Вакаційна учта» (1931) у шкільній газеті польської гімназії у Рівному. У 1934 році її вірш «Граматика» був відзначений на Турнірі молодих поетів, що оголосив часопис “Вядомосці Літерацкі”. Вивчала педагогіку на Гуманітарному факультеті Варшавського університету. Входила у коло скамандритів, товаришувала з Юліаном Тувімом та Вітольдом Ґомбровичем, була постійною гостею знаменитої кав’ярні «Мала Земянська». Публікувалась у часописах «Вядомосці Літерацкі» і «Скамандр», співпрацювала з сатиричним щотижневиком «Шпильки». Після вибуху Другої світової війни втекла до Львова. Під час окупації Львова німецькими військами на поетку донесла Хомінова – економка будинку, яку Ґінчанка увічнила у творі [***] (Non omnis moriar). Зузанні дивом вдалось уникнути арешту, після чого була змушена втекти зі Львова до Варшави, а звідти до Кракова, де й переховувалась. Наприкінці 1943 або на початку 1944 року була заарештована гестапо, страчена у Кракові 1944 року. За життя поетки вийшла лише одна збірка її віршів – «Про кентаврів» (1936).
5-6 січня Художньо-меморіальний музей Олени Кульчицької (м. Львів, вул. Листопадового Чину, 7) представляє виставку «Українська народна вишивка із колекції Олени та Ольги Кульчицьких». На експозиції Ви зможете оглянути унікальні взірці вишивок із різних етнографічних регіонів Західної України, жіночі вишиті сорочки, які зібрала художниця, акварелі із зображенням народного одягу та фотографії.
5-6 січня Книгарня «Книжковий Лев» (просп. Шевченка, 14) представить виставку графіки Богдани Давидюк «Спрощення і надбудови». Буквальне прочитання слів часто є повнішим поясненням того, що ж ми насправді кажемо. Або навпаки. Це якась недоречність захована в словах, з якою цікаво.
