Як змінилася вулиця Коперника у Львові в 2022 році. Про це пише Депо Новин. Ми пройшлися вулицею від почаку до кінця, щоб усі, хто з тією чи іншої причини на ній не був міг на власні очі побачити зміни на вулиці Коперника.
Вулиця Коперника — одна із центральних вулиць Львова, знаходиться у Галицькому районі міста. Починається від проспекту Свободи, а закінчується біля підніжжя Познанського (Пелчинського) пагорбу Цитаделі, на перетині вулиць: Дмитра Вітовського, Героїв Майдану та Андрія Сахарова. Вулиця Коперника паралельна до вулиці Петра Дорошенка, а також утворює перехрестя з вулицями Словацького та Стефаника. Прилучаються вулиці Вербицького, Грабовського, Бандери, Колесси, Ліста, Банківська. Довжина вулиці 1,1 км.
У XVI столітті по теперішній вулиці Коперника проходила «Сокільницька дорога», яка вела до села Сокільники (назва відома з 1560 року). У XVI—XVIII століттях Сокільницька дорога забудовувалася, і з того часу дотепер збереглися Шпиталь святого Лазаря та дзвіниця церкви Святого Духа Української греко-католицької семінарії (заснована у 1783 році). З часом верхня частина дороги, приблизно до вулиці Бандери, стала називатися «Сокільницькою вулицею» (від 1690 — вулиця Широка).
У 1871 році вулицю було названо на честь великого польського астронома — Миколая Коперника. Наприкінці XIX століття вулиця Коперника стала центральною, на ній з’явились багатоповерхові будинки, дорогі магазини. Відносна віддаленість від шуму міста, густа зелень сприяла поселенню на цій вулиці еліти. У XX столітті у більшій частині будівель на вулиці вже розміщувались невеликі підприємства та майстерні.
У 1941 році під час німецької окупації вулиця мала назву Копернікусштрассе. У 1944 році вулиці повернена довоєнна назва — вулиця Коперника.
У 1894 році від пошти до кінця вулиці проклали лінію електричного трамваю. До березня 1970 року у верхній частині вулиці Коперника курсував трамвай № 12 за маршрутом від трамвайного депо через центр на Високий Замок. Нині цією вулицею курсує більшість маршрутів громадського пасажирського транспорту, що прямує через центральну частину міста.
Колишні назви вулиці: Сокільницька, Широка, Святого Лазаря (Сент Лазарусґассе), Брайте Ґассе, Вулькервег (Вулькаштрассе), Коперніка, Копернікусштрассе, Коперника, Святого Лазаря, Коперніка, Томіцького,Томасґассе, Сєрова, Коперника.
З цікавого – будинок N 20 на вулиці Коперника належав віце-губернатору Галичини Францу Краусу. У 1839 році мешкав ерцгерцог Франц Карл Йосип Габсбург (1802—1878), батько майбутнього австрійського імператора Франца Йосифа I. У 1920-х роках в подвір’ї будинку містилася майстерня з виготовлення спортивного взуття Адольфа та Рудольфа Дасслерів. Згодом Дасслери відкрили ще кілька майстерень в районі сучасної вулиці Жовківської. Саме тут зародилася «Фабрика взуття Дасслера», яку офіційно вважають засновницею торгової марки Adidas.
№ 15. Палац Потоцьких. Палац, збудований у 1880—1889 роках в стилі французького класицизму для графа Романа Потоцького. За радянських часів тут містилися різні установи — Палац піонерів, Український державний геологорозвідувальний інститут, Палац урочистих подій. Нині будівля належить Львівській галереї мистецтв імені Бориса Возницького.
В будівлі під N40 міститься львівська середня загальноосвітня школа I-III ступенів № 9 з поглибленим вивченням інформаційних технологій, а під № 40а палац князів Сапігів. Палац, збудований 1868 року у стилі французького бароко за проектом архітектора Адольфа Куна. У радянські часи у вцілілій після війни частині палацу містилася бібліотека та актова зала львівської середньої загальноосвітньої школи № 9, пізніше тут розташували львівську обласну організацію Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. Вздовж вул. Коперника біля будівлі збереглися залишки палацового парку.
В будинку N Палац Бєльських, його було перебудовано у 1921—1923 роках архітектором професором Іваном Багенським для графів Бєльських у стилі неокласицизму. Від радянських часів й понині тут міститься Львівський обласний будинок вчителя, при якому функціонує педагогічний музей.
